Зоопарк на дотик

Соціальна робота у сучасному зоопарку: ДОСВІД РОБОТИ на території ПАРКУ та окремі проєкти із залученням тварин-асистентів

Кардонова В. Г.

Київський зоопарк – один із найбільших парків Києва. Окраса його території – зелені насадження, саджанці та великі старі дерева. І, звичайно, особлива цінність – дикі тварини, які є невичерпним джерелом позитивних емоцій та нової інформації для пересічних киян і гостей столиці.

Життя у великому місті має безліч переваг, а також підвищений рівень комфорту для більшості мешканців. Але відірваність від світу живої природи негативно позначається як на фізичному, так і на емоційному та психологічному станах людей. Містяни менше рухаються на свіжому повітрі, стрімкий темп життя призводить до нервових зривів і депресій. Перевантаження мозку постійним потоком непотрібної й часто негативної інформації створює постійне відчуття втоми, тривоги, безвиході.

Особливо цей негативний вплив відчувають діти та ті дорослі, які потрапили в кризову ситуацію, зазнали травми або мають вроджені проблеми фізичного і психічного характеру.

Існують різні шляхи вирішення даних проблем: хтось обирає заняття спортом або різними видами мистецтва, комусь допомагають різноманітні духовні практики або медичні препарати. Але який би шлях не обирала людина, постійне спілкування зі світом живої природи додає ефективності будь-якому з названих засобів. Саме тому популярними місцями для прогулянок і занять спортом є парки, сквери, береги водойм, які можна знайти серед великого міста.

Як рекреаційна та реабілітаційна зона Київський зоопарк має величезний потенціал. Відчуття живої енергії рослин, споглядання за поведінкою тварин, природні та штучні водойми, свіже повітря створюють для людини атмосферу спокою та затишку, підкреслюють позитивне відчуття єдності зі світом, викликають цікавість до процесів, які постійно відбуваються у світі живої природи.

У сучасній психолого-педагогічній науці чимало досліджень присвячено вивченню проблеми емоційності навчання, впливу емоцій на різні компоненти процесу навчання. Емоційна сфера у даному контексті займає одну із ключових позицій, визначає суб’єктивне ставлення до них та спрямовує поведінку людини. Щоб зробити процес реабілітації більш ефективним та насиченим позитивними емоціями, працівниками відділу інформаційно-просвітницької роботи розроблено ряд соціальних проєктів.

Спираючись на досвід роботи викладачів Гуртка юних натуралістів Київського зоопарку та вивчаючи сучасні психолого-педагогічні дослідження, дійшли висновку, що основним чинником, який допомагає у виховному процесі, можуть стати позитивні емоції, які виникають під час спілкування з тваринами та сприяють подоланню як дітьми, так і дорослими таких негативних емоцій, як відчуття самотності, власної недосконалості, замкнутості, депресії, підвищують активність світосприйняття і соціальних контактів.

Як і у кожному зоопарку Гурток юних натуралістів має так званий «Живий куточок». Традиційно – це група приручених тварин, якими опікуються юннати. У «Живому куточку» Гуртка є такі види тварин, як: шиншили, фретки, мурчаки, декоративні щури, хом’ячки, дегу, декоративні кролики, черепахи, комахи тощо. Велика кількість дітей різного віку та різного рівня підготовки дала змогу відібрати тварин, які позитивно реагують на спілкування з незнайомими людьми та адаптувати їх до такої складної місії, як «тварина-асистент». Ще одна перевага даної форми роботи – група тварин-асистентів, яка сформована і утримується в приміщенні, відокремленому від основної експозиції зоопарку.

Теоретична частина занять юннатів доповнюється практичною роботою зі спостереженням за тваринами, розміщеними у експозиції, та за тваринами «Живого куточка». Юннати вивчають їх звички, особливості поведінки, розробляють програми зі збагачення середовища, беруть участь у тренінгах із приручення тварин.

Під час безпосереднього контакту з твариною гуртківці поводяться більш розкуто і невимушено, ніж в лекційній аудиторії. Діти навчаються відповідальному ставленню до своїх улюбленців, а відповідальність за живу істоту робить їх більш сконцентрованими та зосередженими при виконанні завдань. Виконуючи спільні проєкти зі збагачення середовища, діти стали краще працювати в групах, взаємодіяти один із одним. Значним стимулом у цьому є поведінка тварини, для якої робиться збагачення – задоволення тварини від нової іграшки, гамака, домівки тощо.

Саме емоційна складова враховувалася при розробці співробітниками відділу ряду проєктів, які проводяться за участі тварин-асистентів: «Зоо-уроки», «Зоопарк на дотик», «Зооарт» та виїзні акції до «Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», спеціальної загальноосвітньої школи «Надія», Київського міського центру реабілітації дітей з інвалідністю тощо. Для людей з особливими потребами є декілька постійно діючих проєктів, які враховують специфіку кожної категорії учасників.

Зоопарк на дотик

Це тифлозоологічний проєкт, розроблений, насамперед, для незрячих і слабозорих дітей та дорослих. Включає оглядову екскурсію зоопарком і цикл занять «Зооарт».

Учасники цього проєкту отримують не лише нові тактильні відчуття, яких їм не вистачає у повсякденному житті, а й можливість подолання психологічних бар’єрів. Проєкт допомагає незрячим перемогти замкнутість та відчуження. Незрячі діти долають острахи щодо спілкування з живими істотами і привчаються реагувати на незвичні тактильні відчуття спокійно.

Під час оглядової екскурсії учасники знайомляться з тваринами-асистентами: гризунами, безхребетними та холоднокровними тваринами, птахами, вівцями, козами, віслюками.

У зв’язку з особливостями учасників залучаються лише ті тварини, яких можна торкнутися і вивчати на дотик. Екскурсія доповнюється наглядними матеріалами, зібраними у Гуртку юних натуралістів: вовна різних видів копитних, пір’я пташок, керамічна плитка з відбитками слідів тварин (слон, вовк, ведмідь, тигр, лемур тощо), яйцями різних видів пташок. Колекція постійно поповнюється та оновлюється.

«Зооарт»

Цикл занять «Зооарт» розроблявся як доповнення до проєкту «Зоопарк на дотик». Кожне заняття складається з теоретичної та практичної частин. Теоретична частина – це спілкування з учасниками на певну тему, їх підготовка до контакту з твариною, роз’яснення щодо біологічних особливостей тварини. Практична – безпосереднє знайомство з твариною за допомогою асистента, ліплення вже знайомої на дотик тварини з пластиліну або глини. Таким чином, знання, отримані під час теоретичної частини, закріплюються під час практичної.

Теми занять розроблено відповідно до складності будови тіла тварини. Найпершою діти вивчають змію. Під час ліплення моделі вони опановують базові навички роботи з пластиліном або глиною. Наступною за складністю ліплення є черепаха. Далі відбувається знайомство з птахами, дрібними гризунами і, нарешті, – копитними. За такою ж методикою учасники вивчають і світ рослин зоопарку.

Заняття тривають 1,5-2 години в залежності від навичок ліплення та зацікавленості учасників. Адже великою долею успіху й популярності проєкту є спілкування між усіма присутніми, інтерес учасників до тварин і можливість отримати відповіді на питання про навколишній світ. Кожному учаснику надається необхідна допомога протягом заняття, а групу супроводжують не менше 3-х асистентів і педагог-викладач.

Заключна частина – оглядова екскурсія зоопарком, під час якої учасники отримують детальний опис тварин, яких вони не можуть побачити або вивчити тактильно. Цей опис тварин базується на практичному досвіді, отриманому під час всіх занять, що надає можливість учасникам детальніше й яскравіше уявити оточуючий світ.

Зоопарк на дотик – виїзні акції

В результаті оцінки роботи тифлозоологічної частини проєкту співробітниками відділу були отримані відгуки від батьків окремої категорії учасників – слабозорих дітей, які мали певні особливості розумового і фізичного розвитку. На основі цих відгуків було створено окрему специфічну частину проєкту, яка враховувала особливості фізичного стану або психічного розвитку, не пов’язаних із порушенням зору.

Втіленням цієї частини на початку проєкту стали виїзні акції за участі тварин-асистентів, спрямовані на покращення загального емоційного стану та на позитивне заохочення до певної діяльності.

Зокрема, виїзди до «Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» були розраховані як такі, що не містили певної періодичності та програми занять з опануванням нових навичок чи отриманням нового досвіду і знань.

Мета даних заходів – позитивні емоції для дітей і дорослих, які знаходяться на лікуванні у стаціонарі або на реабілітації після тривалого лікування. Проходять такі акції не на території зоопарку. Тому до цих заходів залучаються лише ті тварини, які добре переносять перевезення в транспортних боксах і викликають однозначно позитивні асоціації. Здебільшого – це дрібні гризуни, черепахи, равлики.

Спілкування з тваринами проходить у вільній атмосфері та супроводжується коментарями і роз’ясненнями кіперів щодо звичок, особливостей поведінки тварини, з якою спілкуються учасники.

Найчастіше учасники цікавляться тим, як звуть, скільки років та що полюбляє тварина, з якою спілкуються в даний час, і значно менше – біологічними особливостями даного виду.

Хоча заходи розраховані на дитячу аудиторію, у дорослих вони також користуються попитом. Особливо це стосується батьків дітей, які проходять лікування.

Найбільше позитивних емоцій діти отримують, коли можна побудувати певний «діалог» із твариною – не просто погладити, а потримати, погодувати, поводити на поводку тощо.

Відомо, що у ситуації взаємодії з улюбленою твариною, у психіці людини відбуваються якісні перетворення сприйняття об’єктів світу (а тим більше у дитини, внутрішній світ якої більш тонкий та чутливий до навколишнього), гармонізується образ світу, руйнується і позитивно змінюється протиставлення та відчуженість між людиною і навколишнім світом. Тож кілька пацієнтів, які проходили курс реабілітації після лікування, приходили до зоопарку на індивідуальні зустрічі. За свідченнями медиків, які опікувались такими пацієнтами, їх емоційний стан різко змінювався, вони долали посттравматичний синдром, викликаний важкою хворобою та тривалим лікуванням. Полегшувався контакт із персоналом, прискорювався процес відновлення організму дитини, покращувався настрій батьків.

Спостереження цього процесу та висновки були викладені в доповіді Cидоренка А. Ю. – Доктора медичних наук (ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України»),  ̶ «ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ В СТАЦІОНАРНИХ УМОВАХ КЛІНІКИ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ПРИРУЧЕНИХ ТВАРИН». Доповідь була представлена на Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічно-оздоровчі можливості сучасного зоологічного парку».

«Дискусійний клуб»  ̶  проєкт на базі Гуртка юних натуралістів

У процесі співпраці з установами, які займаються навчанням і реабілітацією дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, було встановлено контакт із найбільш зацікавленими батьками та педагогами.

Отримавши схвальні відгуки про розроблену співробітниками зоопарку програму занять та відзначивши бажання батьків залучати дітей до занять Гуртка, було створено проєкт «Дискусійний клуб». Це інклюзивний проєкт, в якому вихованці Гуртка юннатів могли спілкуватись з учнями Київського міського центру реабілітації дітей з інвалідністю на тему соціальних проявів у людей та тварин, шукати спільні та подібні риси, а також визначати, як можна подолати власні проблеми у спілкуванні.

Заняття проходили у вигляді обговорення під керівництвом дитячого психолога. Тему для спілкування визначали самі юннати. Діти створювали презентацію, підбирали фото- та відеоматеріали, визначали ключові питання. Наприклад, під час обговорення специфічних властивостей тварин, які допомагають виживати в екстремальних умовах (низькі або високі температури, відсутність достатньої кількості їжі або води тощо) визначалися унікальні риси та умови існування, ідеальні для певного живого організму, але некомфортні для інших, а також здібність пристосовуватись до певних особливостей оточуючого середовища.

Учасники залучались до активної дискусії питаннями, які ставив ведучій. Кожен мав висловити свою думку і поділитися власним життєвим досвідом, наприклад, які відчуття, коли дуже жарко або холодно, як можна пристосуватись до несприятливих умов тощо. Кожен учасник мав змогу обрати тему для наступної зустрічі та підготувати матеріал і провести дискусію.

Учні Київського міського центру реабілітації дітей з інвалідністю виступали як учасники дискусії. На перших заняттях були присутні батьки (або інші супроводжуючі), але в подальшому діти вже не потребували їх присутності та підтримки, оскільки вже самостійно та активно спілкувались з юннатами й педагогами Гуртка.

Трудова реабілітація на території зоопарку

Заходи з трудової реабілітації проходять на території парку. Це разові зустрічі, головна мета яких – суспільно-корисна діяльність для осіб з інвалідністю. Здебільшого це люди з психічними розладами або розумовими відхиленнями, які є пацієнтами реабілітаційних центрів (наприклад, Центр трудової реабілітації для розумово-відсталих інвалідів м. Києва «Трамплін», Київський міський психоневрологічний диспансер №4 та ін.).

Зміст кожної зустрічі залежить від пори року, оскільки пропоновані види робіт проводяться на території парку. Це може бути прибирання газонів, збір жолудів, каштанів або плодів фруктових дерев, які ростуть у зоопарку.

Щоб заохотити учасників до робочих процесів, співробітниками зоопарку проводиться тематична екскурсія та інтерактивна гра «Так чи ні». Під час екскурсії та вікторини учасники знайомляться з тим видом тварин, для яких будуть збирати плоди (або з історією зоопарку в разі робіт з благоустрою території). Більша частина зібраного врожаю передається на кормокухню зоопарку. За домовленістю з начальниками відділів зоочастини невелика кількість плодів згодовується тваринам у присутності учасників. При цьому кіпер відповідає на запитання, пояснює особливості поведінки та індивідуальні особливості тварин.

Таким чином, учасники бачать результат своєї праці, отримують підтвердження користі та необхідності виконаної ними роботи. Тварини, які з задоволенням поїдають зібрані плоди, є переконливим доказом того, що зусилля не витрачені марно. Позитивне враження від результату підкріплює навички, здобуті під час виконання певної роботи.