Європейська дика свиня

Європейська дика свиня

Wild boar

Клас: Ссавці (Mammalia)

Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)

Родина: Свиневі (Suidae)

Рід: Свиня (Sus)

Вид: Sus scrofa

Дикі свині, або ж дикі кабани чи вепри, є предками домашніх свиней і відрізняються від них більшими розмірами і наявністю густої і довгої щетини. Довжина дорослих кабанів може сягати 2 м. Надають перевагу мішаним широколистяним лісам, часто зустрічаються в заболочених місцевостях. Самці більші за розмірами і мають більші ікла, ніж самиці. Ікла ростуть протягом всього життя і з віком стають гострішими, тому найстарший кабан, як правило, є ватажком стада. Таких особин називають «сікачами» У самців на передній частині тіла є захисний шар твердої жироподібної речовини у кілька сантиметрів завтовшки. Він рятує кабанів від ікол суперників і холоду. Іноді стадо складається лише з самиць і молодняка і тоді ватажком є найстарша самиця.

Верхні ікла кабанів трикутні в розрізі, загнуті догори і можуть бути понад 20 см завдовжки. Кабани здатні прокопати іклами мерзлий ґрунт на глибину 15-17 см, рани від такої зброї можуть бути смертельними. Втім, агресивність диких кабанів часто перебільшують – зазвичай, при зустрічі з людиною вони рятуються втечею. Дійсно небезпечними є самиці з маленькими дитинчатами і поранені особини. Тому, основна частка кабанів що можуть напасти, це поранені під час полювання звірі.

Кабани є всеїдними тваринами, і хоч основну частину їх раціону складає рослинна їжа, не відмовляться вони і від комах, дощових черв’яків, а часом і ящірок, змій, жаб, дрібних гризунів, яєць, пташенят. Часто завдають шкоди сільськогосподарським угіддям.

Кабани мають гострий слух і нюх, швидко бігають, можуть пропливати 7-8 км, вміють добре маскуватися. Зір розвинений слабо. Кабани – сильні і сміливі тварини, у разі необхідності можуть захистити себе і потомство від вовків.

Статус виду у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи (Red List of Threatened Species™) – «Найменша осторога» (Least Concern, LC).