ЯНГОЛИ-ОХОРОНЦІ КИЇВСЬКОГО ЗООПАРКУ

Протягом трьох перших днів осені – першого, другого і третього вересня у Київському зоопарку відзначатимуть День ветеринара. Зазвичай їх робота залишається за кадром. І відвідувачі, які приходять на побачення зі своїми улюбленцями, навряд чи замислюються, яка цілодобова напружена робота ведеться щодня заради того, щоб наші тварини завжди добре себе почували і дарували всім радість.
Тільки раз на рік відвідувачі можуть ближче познайомитися з роботою ветеринарів Київзоо. Особливо це цікаво тим, хто не може спокійно пройти повз покинуте кошеня або пташеня, яке випало з гнізда. Для них «добрий лікар Айболить» – це не просто казка в віршах. А перший практичний посібник на предмет спілкування «і з жучком, і з черв’ячком , і з ведмедицею» …

У цей день дітям, і батькам показують, як працюють ветеринари нашого зоопарку. Бажаючі можуть стрельнути по мішеням літаючими шпицями, за допомогою яких тваринам вводять наркоз. А ще, за допомогою фонендоскопа, можна послухати, як б’ється сердечко у тхора та прослухати дихання шиншили і морської свинки. Гостям свята покажуть, як насправді проходить медичний огляд черепахи або як забинтувати лапку маленькій мишці …

Відвідувачі, у кого вже є домашні улюбленці, і ті, хто про них тільки мріє, можуть отримати консультації з догляду та годування тварин.

Сьогодні у Київському зоопарку працює п’ять лікарів ветеринарної медицини. Вся робота ветеринара побудована на тісній співпраці з кіперами тварин. Адже жодна тварина не покаже, що у неї болить. – Це інстинкт самозбереження, – розповідає головний ветеринарний лікар Київського зоопарку Інна Васильківська, – ослаблих та хворих тварин у дикій природі просто з’їдять.

Кіпер, який кожен день працює з твариною, знає, як вона п’є, як ходить та як їсть. Кіпер може звернути увагу на будь-яку дрібницю – тварина сьогодні з’їла морквину, але не з’їла кавуни, які вона завжди їсть, і вийшла вона сьогодні якось не так, і лежала довше. Це вже сигнал для ветеринара, що може бути щось не так.
В результаті уважної та копіткої роботи ветеринарів Київського зоопарку бегемот Бреста і носоріг Тривога набули статусу довгожителів, і стали найстарішими серед бегемотів і носорогів європейських зоопарків.

В минулому році з Італії до нас приїхала юна красуня-бегемотиха. – Коли вона приїхала, вона перебувала в стресі, була дуже полохлива. Тому в перші дні ми намагалися її поменше турбувати, потім заходили і розмовляли з нею спокійним голосом. Пригощали чимось смачним, постійно з нею розмовляли, читали їй книжки і навіть співали для неї пісні.

Адже ветеринарія – це не тільки таблетки і процедури, це ще і зоопсихологія.
З маленьким бегемотиком ніжно розмовляли, завойовували її довіру і вона гідно оцінила турботу і увагу наших фахівців. Вона стала дуже спокійно, майже ручною.

Ще один приклад складної ветеринарної роботи – переміщення самця горили Тоні з приматника на Острів звірів. Це не просто взяли за руку і перевели з одного вольєра до іншого. Це майже зйомки фільму про Кінг-Конга. Адже що Тоні дуже великий і досить агресивний самець горили. Тобто потрібне було снодійне. Враховуючи що Тоні вже у літньому віці, а досвіду з анестезії горил в Україні недостатньо, наші фахівці звернулися до Інституту ім Лейбніца з досліджень в зоопарках та дикій природі. І німецькі колеги погодилися приїхати до Київського зоопарку і допомогти. Спільними зусиллями була розроблена тактика проведення анестезії, і вона пройшла дуже вдало. Тепер у ветеринарів Київзоо з’явився практичний досвід з анестезії горил. І, коли Тоні потрібно буде переводити у нові апартаменти, стороння допомога вже не знадобиться.

Таких історій у головного ветеринара Київзоо Інни Васильківської, яка працює в зоопарку вже більше 15 років, дуже багато.
Домашні вихованці Інни – два шпіца, два мопса, дев’ятнадцятирічна дворняжка, щеня леонбергера, два кота, дві шиншили і рибки. « А ще ми вигодовували сонь. Нам принесли дитинчат соні-полчок, які занесені до Червоної книги тварин України. Їх мама загинула, а на малюків люди подумали, що це щури і навіть одного втопили. Слава Богу, що хтось вирішив показати тварин фахівцям. І дізнавшись, що це дуже рідкісна тварина, їх принесли в зоопарк. Ми вигодували цих сонь, виростили і випустили на свободу. Так що робота ветеринара зоопарку часто ненормована. І ще – це робота, яка постійно пов’язана з ризиком.

– Ні в якому разі не повинно пропадати почуття небезпеки. Страх не пропадає. Якщо пропадає страх, втрачається обережність, а втратити обережність – це дуже велика помилка. Ми повинні пам’ятати про правила роботи з тваринами. Тому правила техніки безпеки понад усе. Перед тим, як ми заходимо в вольєр до тварини, ми завжди проводимо огляд місця, де ми працюємо, завжди дізнаємося, куди ми можемо вийти при непередбаченій ситуації, кожен знає, куди він виходить і куди ховається при необхідності, і тільки після цього починається робота . Коли ми даємо тварині анестезію, першим заходить у вольєр ветеринар, перевіряє наскільки міцно тварина спить, і дає дозвіл зайти іншим ».

І, наостанок, слово директору Київського зоопарку Кирилу Трантіну: – Мрія будь-якого директора зоопарку, щоб його пернаті та чотирилапі не хворіли, але, на жаль, реальність життя така, що тварини ніколи до не прийдуть, і не скажуть, що у них болить. Тому справжні професіонали-ветеринари вміють безпомилково визначати хвороби наших тварин за непрямими ознаками. Хороший ветеринар, буквально на око, відразу може сказати, що зі звіром або птахом відбувається щось не те. Команда ветеринарів зоопарку це всього п’ять чоловік. При тому, що в нашому зоопарку живе кілька тисяч тварин. Але, коли ви пройдетесь по зоопарку, то побачите, що всі наші утриманці доглянуті, з блискучою шерстю або пір’ям. А це один з найголовніших показників здорової тварини. Показник того, як добре за ними доглядають наші ветеринари.
Саме завдяки ветеринарам тварини в зоопарку нерідко переживають півтора, два, а іноді навіть три терміни свого життя у природі. Як це відбувається у Київському зоопарку, де жили і живуть рекордсмени-довгожителі планетарного масштабу …

Автор тексту: Фахівець по зв’язкам з громадськістю та пресою Олена Райман