ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ НЕ МІНЯЄ ПРОФЕСІЮ
1 червня у КиївЗоо традиційно відмітили Міжнародний день захисту дітей. Та окрім цього ми відзначаємо ще й великий ювілей одного з найбільш шанованих співробітників зоопарку. Першого червня провідному інженеру енергетики ІВАНУ ВАСИЛЬОВИЧУ ПРИТИЦІ виповнюється вісімдесят п’ять років! Втім, сам ювіляр, своїм поважним віком не особливо й переймається. І просто у день народження, як уже більше чверті століття, звично, не поспішаючи, крокує алеями зоопарку до свого кабінету. У нього складне і велике господарство, яке вимагає уваги та контролю.
– Іване Васильовичу, що змушує вас щоранку поспішати на роботу, замість того щоб насолоджуватися заслуженим відпочинком
– … Двома словами й не опишеш… Це як торований шлях. От пішов та йду, йду, йду, і вже не помічаю, скільки часу пройшло … І відпочивати зовсім не хочеться.
Знаєте, до зоопарку я пропрацював двадцять дев’ять років на військовому заводі «Дніпро». Але там, щойно приходив додому, тут же про роботу забував. А от у зоопарку все не так. Якщо три дні вихідних випадає, я собі просто місця не знаходжу. Іноді прокидаюся вночі, думаю про роботу, їду в метро думаю про роботу … Що б у мене не трапилося, завжди на першому місці – робота, робота, робота …
– Чому?
– Тому що зоопарк – це зовсім інший світ та відповідальність. Тому що це не верстати і не конвеєр. А сотні живих істот, які вимагають постійного, цілодобового та щоденного догляду. Без свят і вихідних. Постійної турботи. Тому що сотні наших вихованців повністю залежать від нас. Від того, як ми їх годуємо, як забезпечуємо їх природній режим. Особливо в осінньо-зимовий період. І тут дуже багато залежить від безперебійної та чіткої роботи енергетичного сектора. Адже без електрики зоопарк просто не зможе існувати. Це енергія життя нашого великого організму. А ні слону, ні бегемоту, ні папузі, ні нашому улюбленцю – горилі Тоніку не поясниш, що полетіли пробки або вибило запобіжники … Ось тому, напевно, і таке ставлення до роботи … надскладне і непросте у мене господарство … Хоча такий неспокій і надвідповідальність мене ніколи і не засмучували … Немає коли!
– Як змінився зоопарк за час вашої роботи? Як-не-як, це більше чверті століття …
– Так, за двадцять шість років зоопарк змінився. Але особливо міняється саме зараз! Тому що повним ходом йде глобальна реконструкція. А оскільки я відповідаю за все енергопостачання зоопарку, то перебуваю на передньому краї. Адже ніхто краще за мене не знає енергетичну сторону. Я ж з 1992 року кожен день веду облікові записи. А це дуже серйозна база даних. Тому мені з ранку до вечора дзвонять, радяться. У тому числі і в суботу, і в неділю. Тільки якесь питання – відразу до Івана Васильовича. Ну, а до кого ж ще? Я ж старожил. Та, і за ці роки зоопарк мені став зовсім рідним, другою домівкою …
– У зв’язку з реконструкцією зоопарку роботи додалося?
– Ой, звичайно багато роботи … Постійно вносяться коректування в креслення, в плани з реконструкції. Бувають, зрозуміло, і накладки. Не можуть знайти стару мережу або розрили траншею, порвали кабель … А нам продовжувати забезпечувати безперебійне живлення.
– Іване Васильовичу, а якби вам зараз запропонували стати директором великого заводу або міністром, погодилися б?
– Звичайно, ні. Навіщо мені міняти професію. Кожна людина повинна бути на тому місці, де він приносить якомога більше користі. Де його досвід і знання повністю затребувані.
– А яким би ви хотіли бачити зоопарк, ну, скажімо, на ваш 100-річний ювілей?
– Тобто, років через п’ятнадцять? Я думаю, Київський зоопарк буде світлим, легким, сучасним … Без грат і решіток … Як це передбачено проектом реконструкції. І з безліччю цікавих вихованців. Це буде найулюбленіше місце відпочинку і дітей, і дорослих, які будуть спеціально приїжджати до нас з усієї України … Але знаю, що ми побачимо новий зоопарк набагато раніше, ніж мені виповниться сто років … Тож зоопарк після реконструкції я побачу, перебуваючи на роботі. І, повірте, дуже приємно відчувати, що в цьому новому, перетвореному зоопарку буде частина і моєї праці …
Інтерв’ю підготувала: Олена Райман
