Київський зоопарк

Назва виду латинською: Eptesicus serotinus (Schreber, 1774)

Назва виду російською: Поздний кожан

Назва виду англійською: Serotine bat

Інші назви: Пергач пізній

Опис: Забарвлення мінливе, спини — без сріблястих відтінків — від темно-бурого до палевого, черево –– світліше. Вушниці товстошкірі. Трагус відносно довгий і прямий, найширший при основі. Епіблема розвинута слабо, без поперечної перегородки.

Розміри: Довжина тіла – 64–75 мм, передпліччя – 48–57 мм, вуха – 17–23, трагуса – 7–10 мм, хвоста – 44–54 мм.

Ареал: Ареал охоплює Європу (за виключенням Європейської півночі), Північну Африку, Близький Схід, Центральну Азію, на схід до Китаю та Тайваню. Ареал виду охоплює територію всіх областей України.

Спосіб життя: Типово синантропний, осілий колоніальний вид. Літніми сховищами найчастіше служать людські будівлі (переважно сухі просторі горища без протягів, порожнини між обшивками стін і даху, карнизами, димоходи), іноді щілини та ніші скель, зрідка нори берегових птахів. Інколи знаходять в дуплах дерев і під відсталою корою. Зимовими притулками є різноманітні наземні сховища (утеплені місця горищ біля димоходів, труб опалення, вентиляційні шахти, внутрішні приміщення будівель) та підземні порожнини (печери, штольні, підвали, погреби, гідроспоруди, шахти). Масовий весняний виліт кажанів із зимових сховищ та поява їх у літніх стаціях в залежності від кліматичних умов року та регіону тривають з початку березня аж до початку травня. Переміщення у зимові сховища — з кінця вересня до початку листопада. В деяких регіонах ці тварини здійснюють локальні міграції (50–250 км) до місць зимівлі. Зимують поодиноко, відкрито або у горизонтальних щілинах; є відомості про зимівлю групами по 15–20 особин. У підземеллях часто тримаються у привхідних ділянках. У спільних зимових сховищах пізній кажан зимує окремо від інших видів, хоча спостерігали і змішані групи з рудою вечірницею, нетопирами малим і лісовим. Характерною особливістю зимівлі є часті прояви активності, що часто відбуваються при зміні температури сховищ і пов'язані з пошуками більш комфортних сідал. Під час таких переміщень багато тварин гине або калічиться.

Живлення: Раціон живлення надзвичайно різноманітний і включає представників 216–300 видів з 17 рядів безхребетних. Серед об'єктів живлення найбільшу частку складають двокрилі та твердокрилі, домінують нічні та сутінково-нічні комахи. Навесні і на початку літа особливу роль в живленні E. serotinus відіграють хрущі та одноденки.

Біотоп: Парування проходить восени або весною, запліднення яйцеклітини у самиць відбувається в кінці березня або на початку квітня. За місяць потому вагітні самиці утворюють материнські колонії чисельністю від кількох до кількох сотень особин. Виводкові колонії розміщуються у сховищах, що використовуються з року в рік, переважно на горищах будівель, рідше в димоходах, щілинах споруд або скель. У сховищах самиці розміщуються щільно одна біля одної, і мішаних різновидових зграй не утворюють. Самці і ялові самиці в цей час тримаються переважно невеликими одновидовими групами чи поодиноко окремо від виводкових колоній, інколи в одних сховищах разом з іншими видами (Myotis myotis). Вагітність триває 48–50 днів; звичайно народжують одне маля, інколи буває два і навіть три. Пологи відбуваються у стислий термін: в кінці травня – на початку червня, і вже на 28–30 день молоді починають літати. Линяння відбувається протягом липня (дорослі самці) і серпня (самиці і молоді).

Чисельність: Звичайний, фоновий, вид більшості регіонів України.

Природоохоронний статус: EUROBATS: так, Bern: Дод. II, Bonn: Дод. II, IUCN: LR:lc., Червона книга України (вразливий вид).