ПРО СЛОНІВ

 

18.06.2015

ПРО СЛОНІВ

Колись хоботні відрізнялися різноманітністю форм та були широко поширеними. Як свідчать новітні палеонтологічні дослідження, існував навіть карликовий слон. Сучасні слони ж належать до двох видів – африканського та азіатського.

Головними проблемами для збереження слонів завжди були наступні фактори: трансформація середовища існування та винищення людиною. Африканського слона вбивають заради слонової кістки десятками тисяч щорічно. Азіатський слон в дикій природі нечисленний, проте його легше приручити, тож в неволі він страждає від жорстокої експлуатації, адже традиційно це тяглова тварина для місцевих народів, а тепер ще й важливий елемент туристичного бізнесу.

Наразі ставлення до тварин і до їхніх прав змінюються. Слон, що виконує трюки в цирку вже не сприймається освіченими людьми, як щось веселе та нормальне. Адже ми розуміємо, якою ціною та методами тварин привчають до виконання надскладних, неприродних для слонів дій.

Багато дискусій точаться і про утримання слонів в умовах неволі загалом. Так, ніколи зоопарк не зрівняється з джунглями Шрі Ланки чи кенійською саванною. Проте зважте на те, що саме в таких місцях, як зоопарки, притулки, центри порятунку, утримується по суті резервна популяція, якій не загрожують вирубки лісу чи браконьєри, відбуваються наукові дослідження, що допомагають зберегти цей вид в природі.

Наприклад, саме дослідження інтелектуальних здібностей слонів в свій час змусили людство замислитись про аморальність експлуатації цих тварин. Ветеринарний досвід і розуміння поведінки дали можливість здійснювати складні й небезпечні проекти з розселення та реінтродукції слонів в дику природу, а також рятувати слонів, що спричиняли шкоду фермерському господарству, перевозячи їх в більш дикі місця.

Відома на весь світ Фундація реінтродукції слонів в Таіланді створила штучні осередки в дикій природі, давши виду шанс знову розмножуватись в природних біотопах. В Кенії багато років діє програма Фонду Шелдрік з порятунку сиріт слонів та носорогів. Їх забирають до притулку, де люди реабілітують їх, а потім адаптують за можливості до повернення в природу. Без досвіду та підтримки зоопарків у тому числі, національним паркам та заповідникам було б набагато важче.

Ми не вважаємо, що слон – це забавка для відвідувачів. Ми віримо, що дитина, яка побачить, як азіатський слон Хорас купається в басейні, грається з колодою та спілкується з доглядачами, ставши дорослою, ніколи не заплатить за безглузду дрібничку зі слонової кістки.

Автор тексту та фото: М. Шквиря
Кандидат біологічних наук, науковий співробітник інституту зоології імені Івана Шмальгаузена


Повернення до списку