ОФІЦІЙНА ГАЗЕТА ЗООПАРКУ НЮРНБЕРГА "MANATI" - ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ГОРИЛИ

 

16.11.2015

Що ж сталося з Тоні?

Лише деякі любителі тварин в Нюрнберзі можуть згадати Тоні – маленьке дитинча горили, який народився 8 серпня 1974 року у місцевому зоопарку. Він був третьою дитиною Делфі, яка з 1965 року і аж до своєї смерті в 2001 році жила у цьому зоопарку. Батьком Тоні і п'яти наступних дитинчат був наш Фріц, який і сьогодні, не дивлячись на свій поважний вік – 52 роки, так само оберігає свій маленький гарем у Нюрнберзькому зоопарку.

На жаль, Делфі дбала про свого малюка всього 2 тижні, після чого Тоні був відданий на піклування Вільгельму Штильхаммеру (Wilhelm Stillhammer). Подібні випадки штучного вигодовування у 1960-х і 1970-х роках швидше були нормою, ніж винятком. Причин цьому було декілька: по-перше, дитинчат, яких завозили в зоопарки, у ранньому віці забирали з їх природного середовища існування, в результаті чого майбутні мами-горили не мали достатнього досвіду поводження з новонародженими, а по-друге, побоювалися хвороб та інфекцій у таких нечастих, але таких чутливих малюків. Чотири десятиліття потому ситуація кардинально змінилася, і тепер майже всі новонароджені горили і орангутанги в зоопарках ростуть разом зі своїми матерями і, в основному, у великих групах.

Незабаром, перебуваючи під наглядом, Тоні почав знайомство зі своїми старшими, але також вирощеними людиною братами і сестрами. У 1976 році, у віці 21 місяць, Тоні передали до зоопарку Ганновера, в якому якраз шукали приятеля для своєї самки, привезеної з Африки. Так як в той час ще не існувало Програми по захисту вимираючих видів (EEP), спрямованої на підтримку генетично здорової і стабільної популяції диких тварин у неволі, горили перепродувалися із зоопарку в зоопарк.

Тоні добре зійшовся зі своєю новою супутницею, але, на жаль, у Тоні з нею, як і з подальшими своїми супутницями, не виходило створити потомство. У 1993 році він переїхав до зоопарку Заарбрюкен, проте і там потомства не було. Таким чином, в 1999 році, згідно з EEP, Тоні було визнано непридатним для розмноження та вирішено відправити 25-річного горилу до Київського зоопарку, де він повинен був скласти компанію овдовілій самиці Дорі.

Темна й тісна клітка у Київському зоопарку, в якій перебував Тоні, була далека від тих умов, в яких повинні утримуватися високорозвинені примати, котрим необхідне добре структуроване і різноманітне середовище проживання, що враховує їх когнітивну і соціальну поведінку. Але, не дивлячись на старання кіперів зоопарку, належні умови, які відповідають усім необхідним критеріям, все ж не вдалося створити – це факт, який визнається навіть персоналом зоопарку.
Умови життя Тоні погіршилися після смерті його супутниці Дори в 2004 році і з тих пір він мав самотужки «існувати» в жахливих умовах. В додачу до всього у Київському зоопарку розпочали реконструкцію приматника, яка затяглася на довгі роки. Для Тоні був втрачений доступ до відкритого вольєра і він міг жити тільки в темному внутрішньому приміщенні. В такому пригніченому становищі я і побачив Тоні 2 роки тому під час своєї поїздки по Україні.

У той час Київський зоопарк був розкритикований на національному та міжнародному рівні у зв'язку зі зловживаннями, а ситуація, що склалася навколо горили була у центрі уваги. Політична нестабільність в країні та фінансова зацікавленість окремих впливових кіл у вигідному розташуванні зоопарку недалеко від центру, призвели до того, що за короткий час у зоопарку змінилося кілька директорів. Все це перешкоджало планомірному розвитку зоопарку та його частковій реконструкції. 2014 року у зоопарку змінилось керівництво, його очолив директор Кирило Трантін, якого підтримала адміністрація міста та столичний мер Віталій Кличко.

Ці останні події призвели до поліпшення умов утримання Тоні. Внутрішнє приміщення, в якому він жив, було збільшено, покращено обстановку і додатково створено вольєр з непробивним склом. Однак найбільш очевидною зміною став оновлений, відкритий вольєр, в якому були створені всі умови, щоб Тоні не приходилося нудьгувати.

Свій новий будинок Тоні побачив навесні, а вже влітку можна було зрозуміти - він припав Тоні до душі. Він уважно вивчав свою нову територію з оглядового майданчика і гуляв по вольєру.

Це були дійсно несподівані та позитивні зміни, яким можна радіти. Можливо це відкриє Києву подальші перспективи розвитку та поліпшення умов утримання горили і в найближчому майбутньому, дасть шанс Тоні на подальшу соціалізацію. Від всіх цих нововведень Тоні піднісся духом, не кажучи про нові великі можливості для активного життя.

Тоні залишається побажати, щоб він зміг прожити в таких покращених умовах ще багато років. Ми у відповіді за всіх тварин, а особливо у відповіді за літніх особин і наближених до нас приматів, навіть якщо вони не можуть (більше) виконувати роль, відведену їм у програмі розведення.

ДИВИТИСЬ ОРИГІНАЛ СТАТТІ


Повернення до списку