Київський зоопарк у Природно-заповідному фонді України

НПП Синевир

Київський зоологічний парк

Природно-заповідний фонд України – це національна система природоохоронних територій України, що складається з понад 8 тисяч захищених територій загальною площею 3,3 мільйонів га, або 6,05 % національної території.

Ці території мають різний статус: біосферні та природні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, заказники та заповідні урочища. На цих територіях існують рідкісні види тварин і рослин, збережені унікальні природні комплекси. Найвідомішими є Карпатський біосферний заповідник з гірськими лісовими екосистемами та славнозвісною Долиною нарцисів, біосферний заповідник Асканія Нова, де зберігся справжній степ, Національний природний парк Синевир з велетенським озером та Олешківські піски, що є найбільшою пустелею Європи і багато інших чудових територій.

Проте до заповідного фонду відносять не лише ділянки, що вціліли, незважаючи на активну людську діяльність, але й штучно створені об’єкти – такі, як ботанічні сади, дендропарки та зоопарки.

Саме таким штучно створеним об’єктом природно-заповідного фонду є Київський зоологічний парк. Адже він виконує характерні для об’єктів подібного статусу функції - збереження та відтворення тварин (у випадку зоопарків у штучних умовах), в першу чергу тих, що зникають — рідкісних, занесених до Червоної книги України й міжнародних Червоних списків, а також здійснення еколого-просвітницької діяльності. А ще провадить науково-дослідну роботу і підтримує та розвиває унікальний дендропарк.

Важливо розуміти, що саме ця діяльність, а не лише розважально-пізнавальна – має значення на державному рівні і вносить свою частку у збереження природи України. Саме ці напрямки і намагається розвивати Київський зоологічний парк та інші зоопарки загальнодержавного значення. Тож, якщо до диких лісів їхати далеко, завітайте до зоопарку – осередку дикої природи у великому місті.

Автор тексту та фото: М. Шквиря, к.б.н., науковий співробітник Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАНУ

Повернення до списку