Червонокнижні мешканці Київського зоопарку

Рисі Київського зоопарку

Рисеня

Коні Пржевальського в зоні відчуження

«Червона книга України — основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання». Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

У Київському зоопарку утримуються 36 червонокнижних видів. Немало з них навіть розмножуються. Таким чином підтримується резервне поголів’я тварин, що зникають у природі.

Так, в зоопарку живе пара рисей. Рись до 19 сторіччя була широко поширеною на території України. Тепер цей хижак має статус «рідкісного» в Червоній книзі і зустрічається лише в Карпатах та на Поліссі. Через браконьєрство та вирубку лісів в нас залишилось не більше 400-500 цих унікальних тварин. В зоопарку рисі кілька разів приносили потомство. Вони, так би мовити, «стоять на обліку» в загальноєвропейській програмі розмноження та обміну. Саме завдяки цій програмі до самиці, що народилась в Україні, свого часу приїхав самець з Чехії.

А ще у Київському зоопарку живе група коней Пржевальського. Минуло багато часу з тих днів, коли по українській землі вільно бігали дикі коні – тарпани. Коней Пржевальського можна назвати екологічними «замісниками», або, як кажуть вчені – вікаріатами тарпанів. В 90-х роках у Чорнобильській зоні відчуження відбувся експеримент: вчені випустили туди кілька десятків коней Пржевальського, транспортувавши їх з заповідника Асканія Нова та зоопарків україни. Тепер усього в сотні кілометрів від столиці існує вільноживуче угрупування виду, який зник в природі ще до початку 20 сторіччя і відновлювався саме завдяки зоологічним паркам, які зберегли цих чудових тварин.

Рись та кінь Пржевальського – не єдині червонокнижні види в колекції зоопарку. Є ще плямиста саламандра, чорний лелека, європейський зубр, бурий ведмідь та багато інших. Вони варті уваги, адже їхнє збереження в дикій природі – це задача, яку треба вирішувати і нам і прийдешнім поколінням.


Автор тексту та фото:  М. Шквиря, к.б.н., науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН Україн


Повернення до списку